Нежная Правда в красивых
одеждах ходила… ( В.Висоцький.)
Горда й незламна брела світом Правда,
гнали її звідусіль...
ти нездоланна — усе це неправда,
гірко-солона, як сіль.
Ти жалюгідна, сіра, убога —
люди не люблять тебе.
Тебе лиш чека безкінечна дорога —
кожен на ній за скубе.
Йди собі далі — не наші печалі,
хто дасть прихисток тобі,
кому ти потрібна! — гнівно кричали —
сміх розлягався в юрбі.
Сяє Брехня у красивих обновах,
пахнуть парфуми терпким,
медом солодким в солодких розмовах
всіх поливає сиропом липким.
Всім догоджає і всіх розважає –
нікчема — підходить усім,
той хто солодку Брехню зневажає —
буде всіма поносім.
Ті хто змирились з Брехнею легкою
бачать усе в рожевих тонах —
той хто вживає Правду гіркою —
гірко стражда в батогах.
Ось так і блукає Правда по світу
гірко-солона від сліз,
згорблена вся від брехливого гніту:
гнана, обпльована – скрізь.
21.10.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2022
автор: Микола Коржик