Я намалюю синє небо,
Під ним жовтезну далечінь,
І знаєш, більшого не треба,
Бо краща тільки наша синь.
Бо неньки рідної простори,
Немов обійми огорнуть,
Зустрінуть радісно і знову
Натхнення й сил тобі дадуть.
Бо де б не їздив, що б не бачив,
Рідніше неньки не знайти,
Бо Україна без нас плаче,
І вдалечі сумуєш ти.
Це ніби матері обійми,
Це ніби посмішка батьків,
Це як свою любов зустріти,
Й прийти до рідних берегів.
Так Україна в нашім серці
Живе, жила і буде там!
Не віддамо її нікому,
Ніяким лютим ворогам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Nika.popova