Під серцем щем, журний погляд до діброви,
Дуб при дорозі, зчорнілі гілки – брови,
Шкода дерев, не діждалися Покрови,
Не чути шелест, біль, спалені дрова?
Життя спинилилось, вогонь, дерева - тіні,
Вітер і дощ, чорна земля приспить попіл,
То наче сльози, в сонячнім мерехтіні,
Вже й не погляне і до діброви сокіл.
Немає тиші, ще від ранної весни.
Прокид дерев, від снів, зимової сплячки,
Якби ж не горе,без гібридної війни,
А що то нині, димлять, тліють гіллячки.
А чи ще довго, будуть літать снаряди?
Журився дуб, у ранню осінню пору,
Хто святу землю, захистить від Іуди?
Скільки страждань, ще принесе чорний ворон?
Навіщо знищує усе живе, красу?
Проймає смуток, Покрова на порозі,
Думки рояться, мо» хоч одне зернятко,
Знов проросте і знайде схов від морозів,
Дитячий гомін, щоб лунав по діброві,
І спів пташиний, сповіщав про мирні дні.
08.10. 2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2022
автор: Ніна Незламна