Тихенько-тихенько по жовтогарячому листу
Щоосені знову і знову,
На плечі накинувши картату свиту
Приходить святая Покрова.
То плаче дощем, а то сонечком ясним засяє,
Червоне намисто калині дарує щораз,
Опеньки-близнята у кошик великий складає,
Закутує поле у сизий холодний туман.
А як настане свята довгожданна неділя,
То урочисто кладе коровай на рушник
І кличе поважних гостей на весілля,
Благословля молодят на довгий щасливий вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський