Живу буденністю, хоч вірю ще в дива…

Я  витер  з  пам’яті  всі  зайві  імена
Та  форми  тіл,  усміхнені  обличчя.
Боргів  нема,  назад  повіддавав
 І  співчуття,
         І  блиск  в  очах,
                 Нестримну  пристрасть,
А  з  ними  -  сумніви,  тривоги,  каяття.

Не  все  те  золото,  що  вабить  та  блищить.
Не  все  -  сміття,  що  з  вигляду  негарне.
А  що  для  вічності  одна-єдина  мить?    –
 Чому  ж  вона    
         (Коли  сумна,
                 Коли  прекрасна)
Руйнує  плани  і  рве  мрії  на  шматки?

Тепер  я  витіснив,  відкинув  почуття.
Нещира  усмішка  та  відповідь  «все  добре».
Живу  буденністю,  хоч  вірю  ще  в  дива,
 Що  все  це  –  сон,    
         А  за  вікном
                 Воскресне  знову
Погожий  день  і  з  ним  прокинусь  до  життя.        





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2022
автор: Хельґі Йогансен