Давно пройшов той час, де літо вишнями
Та теплими світанками буяло .
А скоро й осінь стане вже колишньою,
З якою завжди буде часу мало.
Сховає ніч сліди чогось розбитого
За виковані нею чорні грати,
Та сонні вишні обмотає свитою
Туману, а чи листям рудуватим.
І зацарює в передзим'ї тихому
Предовга ніч , що буде все чорніша,
Де тільки місяць зможе радо дихати
Спадаючою темінню із вишень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Lesya Lesya