Вляглася осінь на плече жіноче,
Мережкою у косах зацвіла,
Невинну зморшку повела під очі.
Літа за нею, ніби ковила.
Розчісували їх вітри, шмагали,
Хилили то на захід, то на схід,
Випробувань моменти не стихали –
Вона ж лиш скромно пізнавала світ.
Те пізнання відточувало крила
І гартувало мозок для життя,
Поки вона себе в собі відкрила,
Знайшовши сили для нових звитяг.
Сьогодні вона вже не просто жінка –
Борець за всіх супроти сили зла.
Ім’я її – звичайна українка,
Бо Україна – то її земля!
5.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Ганна Верес