Беженец вернулся впервые домой –
не совсем домой,
лучше сказать:
приехал к себе в гости.
Квартира уже больше –
не собственность его,
а скорей подруга,
такая, с характером,
и это именно та дружба,
которой сексом не испортишь, –
говорит себе он,
убирая, отмывая, ремонтируя
всё после оккупантов,
силуэтов пустых из России.
Двое из них
спали вдвоем
в кроватке на кухне,
и от тепла их,
от фронтовой любви
всюду заколосился лук.
Другие два
спали в спальне,
и от их твердости, упрямства
из постели выросла
копчёная колбаса.
Украли фен и тонометр,
починили
двери
на балкон,
вынули двери входные –
что-то исчезает,
а что-то ниоткуда появляется,
как чужая посуда и одеяла соседские.
По привычке
сюда ломится голубь
выжать в палитру хаоса
ещё и свой тюбик белый,
и закрытые беженцем
(с разрешения квартиры)
окна
у него не отбивают охоту,
а лишь вдохновляют.
Ночь наступает,
лампа у кровати – о чудо – работает,
можно приготовиться
к темноте,
поцеловать квартиру на ночь
и наблюдать, как тень от окна
выводит из себя
тайные законы мироздания –
каждый из них
со следующим не вяжется –
и слушать, как
по дороге идет ёж –
там так недавно
в оглушающем фото-танце
замирали мертвые тела –
и слушать, как поют
майские птицы цветов ночи
на веточках
угасших фонарей,
и как скребутся маленькими лапками
в дырочки,
которыми всё рассечено,
засыпать и видеть,
как из глаз
вырастают рога...
Спать будет беженец так хорошо,
что не разбудит его
ни утренний дождик,
ни разминирование
городишек соседних.
(Перевод с украинского)
ВЕЛИКЕ ПРИБИРАННЯ ПІСЛЯ ОКУПАЦІЇ
Біженець повернувся вперше додому —
не зовсім додому,
краще сказати:
приїхав до себе в гості.
Квартира вже більше —
не власність його,
а радше подруга,
така, із характером,
і це саме та дружба,
якої сексом не зіпсуєш, —
каже собі він,
прибираючи, миючи, ремонтуючи
все після окупантів,
силуетів порожніх з Росії.
Двоє з них
спали вдвох
у ліжечку, що на кухні,
і від тепла їхнього,
від фронтової любові
скрізь заколосилась цибуля.
Інші двоє
спали у спальні,
і від їхньої твердості, впертості
з постелі виросла
копчена ковбаса.
Вкрали фен і тонометр,
полагодили
на балкон
двері,
вийняли двері вхідні —
десь щось нікуди зникає,
а десь нізвідки береться,
як чужий посуд і ковдри сусідські.
За звичкою,
сюди ломиться голуб
вичавити до палітри хаосу
ще й свого тюбика білого,
і зачинені біженцем
(з дозволу квартири)
вікна
його не знеохочують,
а лише надихають.
Ніч настає,
лампа при ліжку на диво працює,
можна приготуватись
до темряви,
поцілувати квартиру на ніч
і дивитись, як тінь від вікна
виносить із себе
таємні світобудови закони,
що кожен із них
із наступним не в’яжеться,
і слухати, як
дорогою йде їжак,
де так нещодавно
в оглушному фото-танці
завмирали мертві тіла,
і слухати, як співають
травневі птахи кольорів ночі
на гілочках
згаслих ліхтарів
і як шкребуться маленькими лапками
до дірочок,
що ними посічено все,
засинати і бачити,
як із очей
виростають роги...
Спатиме біженець так добре,
що не розбудить його
ані дощик ранковий,
ані розмінування
сусідніх містечок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961657
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.10.2022
автор: Станислав Бельский