Я візьму чистий аркуш паперу, білий -білий,
Колір непізнаного, невивченого геть,
На ньому все, що хочеш ти малюєш сміло,
Такий собі художник, творець картин, естет.
Спочатку візьму синій, блакитний для безодні,
Неба величавого я сутність напишу,
У ньому пливуть хмари великі і голодні,
Малюю, і милуюсь ,нікуди не спішу.
Після неба сині мабуть візьму зелений,
Цілющий колір листя, трав ,долин ,полів,
Із ним всі про життя ,про легкість лише теми,
У ньому тихі ноти й пташиний в лісі спів.
Візьму тоді червоний колір про кохання,
В нім пристрасть неминуча, іскорки, вогонь,
Після нього колір захо́ду і світання,
Що будить рано-вранці, чи добрий дає сон.
Малюю я свободу всі кольори веселки,
Душа моя з натхненням увись тоді летить,
Думки кружляють ніжно як парами метелики,
Доки в серці злоба із не́навистю спить.
Для них візьму я інший аркуш і у чорний,
Всі свої страждання по ньому розпишу,
Усе,що накипіло віддам паперу втому,
А потім його тихо із легкістю спалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2022
автор: Вікторія Павлюк