Захисникам України
присвячується…
За що дітей ховаю я в підвал?
Щодня тривоги незліченні...
І тепер це вже, як ритуал:
Терпіть сирени прокаже́нні.
За що ця погань налетіла?
Ми ж не чіпали там нікого...
Знущається, немов здуріла:
Катуючи, навіть малого.
За що дитя тепер не спить?
Кидає від любого звуку…
Ночами плаче і кричить:
Ох, як же пережить цю муку?
За що тепер я вчителюю?
Діти ж за партами сиділи…
Тепер вже вдома я працюю:
Бо ракети орків здичавіли.
За що тепер щодня молюся?
Раніше рідним лиш просив…
Тепер же - перед всіма вклонюся:
За те, що діток у підвалі вкрив.
30.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Vityok