*** ("Забули? – Забули!…")

Забули?  –  Забули!  –  Забули…
А  може  й  на  краще  –  нехай!
В  душі  потемнілих  ноктюрнів
Надії  уже  не  плекай.

В  душі  необдуманих  рішень,
Й  таких  недосягнутих  мрій,
Наївних,  страшних  перебільшень,
Й  таких  швидкоплинних  подій

Жевріє  ще  згадка  про  хлопця  –
Такого,  як  Вам  пам'ятавсь:
Того,  що  тягнувся  до  Сонця  –
Таким  же  я  Вам  тоді  здавсь?

Таким  же  цілющим  і  світлим
–  Який  тільки  є  на  землі!  –
Усміхненим,  завжди  привітним,
Але  вже  у  вбивчій  петлі.

Але  вже  погруз  в  трясовинні.
Дістали  мене  звідти  Ви?
Єдина  лиш  відповідь  нині:
Дістали  мене  звідти?  –  Ні!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: Макс Дрозд