Дід привів свою корову
До ветеринара:
-Таке лихо нас спіткало,
Наче Божа кара.
Треба щось проносне дати,
Рятувать скотину,
Я привів, щоб подивились –
Прив’язав до тину.
Практикант на діда глянув,
Молодий Валера:
-Ось прогляну у конспектах,
Що то за холера.
-Та це просто!- засміявся
Щиро дід Омелько,-
Я взяв трубку і пігулку,
Їй розкрию пельку,
А ви в трубку вкладіть ліки,
Вставте в рот корові,
Один раз дмухніть щосили,
І - будьте здорові!
Та пігулка, достеменно,
Кажуть у народі,
Вмить опиниться в худоби
Прямо в стравоході.
Вже три дні ніхто не бачить
Нашого Валери:
Чи, бува, не приключилась
З ним якась холера?
Дід Омелько поцікавивсь:
-Що з тобою, сину?
Ти якийсь безсилий, жовтий,
Під очима - синій…
-Злий і підлий жарт зі мною
Худобина втнула:
Ця рогата скотиняка
Першою дмухнула!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Катерина Собова