Мій славний Брате! Рідний Святославе!
Ти не помер! Для мене Ти - живий!
Навіщо зажурилася Полтава?
І звідки взявся відчай голосний?
Ти не помер! Не сумнівайся, Друже!
Від кулі побратима Ти прикрив.
Господь прийняв Твою велику душу -
І з неба промінь землю освітив.
Країну накривали чорні хмари...
Коли вже будем вдячними? Коли?
І зовсім не рожеві окуляри
Твій погляд приховати не змогли.
Наш вчителю! Душа у кров роздерта!
Тобі - не двадцять. Жив би - хоч до ста!
Ти учням дуже щиро та відверто
Писав свого таємного листа.
Відважний Скельде! Вже пройшло сім років...
Та світ, нажаль, змінитися не зміг.
Але той самий звук сміливих кроків
Ми від героїв чуємо своїх.
Наш славний Брате! Милий Святославе!
Осінній дощ про тебе склав рядки.
Я - Твій народ. Ми всі - твоя Полтава!
Тобі - безсмертя. Вдячність на віки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2022
автор: Артур Дмитрович Курдіновський