Проникає непомітно осінь
У щілину кожну дня і ночі.
У маневрах дзиготять ще оси,
Згадуючи світ грушево-сочний.
Липа з листям зеленаво-жовтим.
Сонце в міжсезоння кволе трохи,
А на арці вже лимонник жовкне,
Трави буйні поріділи й сохнуть.
Літо поспішило в спомин теплий,
В поросі зотліло бідолашне.
Вітерець-козак гуляє степом,
А чи має осінь тиху ласку?
Кинутись в обійми без вагання
Осені примхливій під дощами?
Все-таки і на осіннім ґанку
Хтось чекає й сипле в душу щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Світлая (Світлана Пирогова)