Котяться сльози…

     Котяться  сльози...
 Котяться  сльози,вже  вимокли  очі,  
 Боже.  чи  буде  тим  сльозам  кінець?
 Котяться  сльози  і  вдень  й  опівночі,
 Душу  стискає  терновий  вінець.

 Скільки  то  сил  має  мати  людина,
 Щоби  не  збочитись  ,  щоб  не  згоріть,
 Щоб  пам"ятати  ,  що  є  Україна,
 І  що  у  неї  теж  серце  болить.

 Серце  болить  за  міста,  що  в  руїнах,  
 Серце  болить    не  зриваючись  в  лють.
 Серце  болить,  та  жива  Україна,    
 Бо  непростії  в  ній  люди  живуть.

 Люди  ,що  танки  спиняли  руками,
 Що  не  скорились  рашистській  орді,
 Люди  ,  що  рабство  терпіли  роками
 Кинули  виклик  ганебній  війні.

 Той,  хто  народ  цей  хотів  підкорити
 впав  у  немилість  планеті  усій.
 Світ  не  бажає  по  путінські  жити,
 Кожен  народ  має  напрямок  свій!

 Луганськ  12.09.2022  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Мехті Волас