Несу у осінь я свої літа
Під музику часУ й моєї ліри,
Та не наважуюся в музи запитать,
Чим заслужила я таку довіру?
Вона ж, здогадлива, прийшла до мене в сні,
Послала посмішку і щиру, й загадкову:
«Народжує лиш та душа пісні,
Що любить землю й небо світанкове,
І ранок із росою на губах,
І заколисану вітрами теплу днину,
Її хвилює вічна боротьба
За край, в якому виросла людина».
25.08.2022
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Ганна Верес