Там, де річка-синьострічка
Котить води в даль,
Там купає зорі нічка,
Срібло п’є вода.
Ось вона біжить-хлюпоче,
Хвильками пряде,
Умиває зорям очі –
Наближає день.
Ранок вись закупоросить
І освятить день,
Вдягне трави в щедрі роси.
Сонечко зійде.
Плине річка, де травичка,
Росами дзвенить,
Бо таку вже має звичку –
З кришталю ж вони.
Коли ж викотить тумани
Ранок на воді,
Зірочок уже немає.
Де ж вони тоді?
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Ганна Верес