Як пощастило – не сам в родині,
Є ті, з ким гени плетуть канати,
Даруй обійми таким ще нині,
Бо завтра може і не настати.
Як друзі в тебе є, й не байдужі –
Уміють з куснів твій дух зібрати,
Сьогодні ж в душі вклади їм груші,
Бо завтра може і не настати.
Як є такий хтось, що серцю любий,
З ким ти до зір би хотів злітати,
Влий мед до сну ще такому в губи,
Бо завтра може і не настати.
На серці зараз став теплі міти.
Є сенс у цьому! І є потреба.
Бо що ті сльози, і що ті квіти,
Як тіло – в землю, душа – до неба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)