Не впізнаю коханого обличчя;
Твоя байдужість серце мені крає.
Мене ти відсуваєш на узбіччя,
Тікаючи туди, де нас немає.
Зі мною ти така сумна і тиха;
Вже не береш простяту мою руку...
Чи ж я - в твоїм житті найбільше лихо?
Чи нове щастя в двері твої стука?
Твої колись ласкаві світлі очі
Відведені в гіркий цей час прощання.
Перегорнувши наші дні і ночі,
Зіллєш в пісок останні сподівання.
Пробач, що так нестримно я кохаю,
Що знов веду на спогадів алею.
Ми вже не разом - але я лишаюсь
У кожнім кроці вірною твоєю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Небо