Жовтенька сливка соковита,
Шматочок сонця. Запах літа,
Немов медочком вся налита,
Трунком приваблює до себе,
Як та сусідка Кармеліта.
Пройшов би мимо та спокуса,
Від пахкоти тремтячі вуса,
До неї я, торкнусь вустами,
Ніби цілуночок між нами.
І така ж ніжність, як від жінки,
Шелест листочків - звук сопілки,
То наче скрипкою заграє,
Від щастя серце завмирає,
Диво - даруночок від літа.
Але в душі, проблему маю,
Боюсь, що справді покохаю,
Мов очі мавки, досить світлі,
Лізуть у голову ці мислі.
Красива ж, трясця та боюся,
Що враз на вік, у них втоплюся,
Ох Кармеліта - Кармеліта…
Як зранку коси розпліта,
На мить забуду про літа.
Все ж рву сливки, йду до сусідки,
На обійсті граються дітки,
Їм веселенько, лунає сміх,
Думки плетуться, вгостить не гріх.
Та вона бачу виглядає,
А моє ж серденько страждає,
Можливо й голову морочу,
Та я до них, у гості хочу.
Веселий щебіт, двох хлопчаків,
Вмить у обіймах, цих голубків,
І її теплий, ніжний погляд,
Душа радіє, то ж всі поряд.
Але тримає…. слово свобода,
Як літня сливка – насолода,
Якби ж колись, скакав у гречку,
Певно би спокій дав сердечку.
Життя слизьке, всього буває,
Та чомусь зради – не прощає,
Від кого діти, то ж не знати?
Чи зможу їм, за батька стати?
Різниця в віці - двадцять років,
Жаль я давненько, вже не сокіл,
Вона ж красуня, ще ж молода,
Та нещаслива, справді шкода.
Діду, сюди ! - діти гукають,
Ой, хлопці - хлопці, чи й то знають,
Як дуже важко, в косах осінь,
А в душі мати, весну. Просинь,
Знайти би й спокій, мрій до зірок,
Напевно зважитися на крок.
Який змінив би моє життя,
І, як всі люди, я мав щастя,
Сливки носив радо б щоліта,
Як би ж роки, ох Кармеліта,
Прийми сливки - дарунок літа!
28.08.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2022
автор: Ніна Незламна