Природа знову в хвилюванні,
Ступає осінь на поріг.
Вже літні дні ідуть останні,
І їх пові́льніше вже біг.
Складає речі неохоче,
Питання: що з собою взять?
Чому це серце так стукоче,
Який маршрут їй вибирать?
Візьме з собою жменьку сонця,
На згадку про щасливі дні.
Яке лилось колись по вінця,
Що буде гріть в самотині.
І полетить за журвлями,
Щоб ще поніжитись в теплі.
Їх не торкатиме жалями,
Хоч буде на чужій землі.
В серцях залишить добру згадку,
В надії: Я ще повернусь!
Прийміть, як слід мою подружку,
В осінніх снах вам посміхнусь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2022
автор: Н-А-Д-І-Я