Про трагічні вбивства ми дізнаємось за ранковою пресою
Пожовкла сторінка ледь-ледь торкається холодних пальців
Звинувачують в зраді.
Відгавкуєшся попелом заперечень
Плями від крові так боляче відтирати уранці
Святі давно вже торгують снігом
Бліді лиця випромінють, певно, тільки жаль
Апостоли за столами жбурляють хлібину з сіллю
Кожен раз засинаючи, вимальовуєш з карнизу перед тобою окремішню горизонталь
Пустота загоюється настільки швидко, наскільки швидко діють ліки від смерті
У тебе занадто багато боргів, занадто мало близьких
Залишаючи всі непотрібні банальності на столі у конверті
Ідеш в останній на вулиці бар, запиваючи життя, неначе закручуючи у дерев‘яну поверхню заржавілі гвинти
Зморшки впиваються кожен раз все глибше і глибше у шкіру
Єдиний, кому хочеться позвонити - сидить по 116
З роками, твої порцелянові плани, як і твої необережні мрії
залишуться тільки безхатній собаці
Перетинки між пальцями зникають із першим пташиним співом
Тебе ще не пов‘язали - дихай на повні груди
В парадному ставлять підніжку сусіди, на вулиці перехожі пожирають поглядами, озираються і спішать на останній маршрут
Тільки для чого ти знову зумів пережити грудень?
Щоби з року у рік читати ранкову пресу
З року у рік прокидатися саме тут
27.01.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2022
автор: Марта Різоль