Жінки вампіри менш небезпечні, ніж сексуально привабливі жінки.
Протягом століть винайдені різні засоби захисту від перших.
Відомо, наприклад, що натирання скипидаром після купання в більшості випадків дає імунізацію, тому що всі жінки вампіри люблять морський аромат нашої крові, як спогад про те, що залишається від нас, коли ми дістаємося акулі або крабам.
Невідворотність зустрічі знищується ланцетом холоднокровності, що, з іншого боку, зменшує ризики несподіваного нападу. Нам достатньо удавати мертвих під час обнюхування і ворушитися, коли нас залишать у спокої.
Проти сексуально привабливої жінки неефективні майже всі засоби захисту. Без сумніву кальсони з начосом і деякі інші запобіжні засоби здатні дати певні переваги; але жорсткий натиск, через який ми втрачаємо інтерес до сексу, рідко дає нам час скористатися ними, тому що перш ніж ми його помічаємо, вже котимося на американських гірках нескінченних спазмів, і в нас немає іншого вибору, лише змиритися з місяцями незмінності, якщо прагнемо повернути ті кілограми, які ми втратили за одну мить.
Серед винаходів, створених сексуальнністю, це все ж найменш грізний. Значно небезпечнішими, без сумніву, є жінки електричні, і цьому є проста причина: жінки електричні діють дистанційно.
Непомітно крізь час і простір вони нас заряджають, як акумулятор, поки раптом не ввійдуть з нами в такий тісний контакт, що захоплюють нас своїми хвилями і своїм паразитизмом.
Марна праця удавати з себе відлюдника чи рояль. Дієвість азбестових панталон і громовідводу на яєчках дорівнює нулю. Наша плоть мало-помалу набуває магнітних властивостей. Шпильки, брошки, випуклості сідниць пробивають нашу шкіру, ми уподібнюємося африканським амулетам, проткнутим іржавим залізом. Поступовістю, розрядкою вони визначають здатність наших нервів до високої напруги, гальванізуючи нас від потилиці до нігтів ніг. Кожної миті ми випускаємо через пори сотні іскр, які змушують нас гнутися. Доки одного несподіваного дня жінка, яка нас електризує, не посилить сексуальний шок настільки, що ми одним спазмом припиняємо кару електричним стільцем, переситившись вимиканнями й короткими замиканнями.
[b]Oliverio Girondo ESPANTAPÁJAROS, PART 22[/b]
Las mujeres vampiro son menos peligrosas que las mujeres con un sexo prehensil.
Desde hace siglos, se conocen diversos medios para protegernos contra las primeras.
Se sabe, por ejemplo, que una fricción de trementina después del baño, logra en la mayoría de los casos, inmunizarnos; pues lo único que les gusta a las mujeres vampiro es el sabor marítimo de nuestra sangre, esa reminiscencia que perdura en nosotros, de la época en que fuimos tiburón o cangrejo.
La imposibilidad en que se encuentran de hundirnos su lanceta en silencio, disminuye, por otra parte, los riesgos de un ataque imprevisto. Basta con que al oírlas nos hagamos los muertos para que después de olfatearnos y comprobar nuestra inmovilidad, revoloteen un instante y nos dejen tranquilos.
Contra las mujeres de sexo prehensil, en cambio, casi todas las formas defensivas resultan ineficaces. Sin duda, los calzoncillos erizables y algunos otros preventivos, pueden ofrecer sus ventajas; pero la violencia de honda con que nos arrojan su sexo, rara vez nos da tiempo de utilizarlos, ya que antes de advertir su presencia, nos desbarrancan en una montaña rusa de espasmos interminables, y no tenemos más remedio que resignarnos a una inmovilidad de meses, si pretendemos recuperar los kilos que hemos perdido en un instante.
Entre las creaciones que inventa el sexualismo, las mencionadas, sin embargo, son las menos temibles. Mucho más peligrosas, sin discusión alguna, resultan las mujeres eléctricas, y esto, por un simple motivo: las mujeres eléctricas operan a distancia.
Insensiblemente, a través del tiempo y del espacio, nos van cargando como un acumulador, hasta que de pronto entramos en un contacto tan íntimo con ellas, que nos hospedan sus mismas ondulaciones y sus mismos parásitos.
Es inútil que nos aislemos como un anacoreta o como un piano. Los pantalones de amianto y los pararrayos testiculares son iguales a cero. Nuestra carne adquiere, poco a poco, propiedades de imán. Las tachuelas, los alfileres, los culos de botella que perforan nuestra epidermis, nos emparentan con esos fetiches africanos acribillados de hierros enmohecidos. Progresivamente, las descargas que ponen a prueba nuestros nervios de alta tensión, nos galvanizan desde el occipucio hasta las uñas de los pies. En todo instante se nos escapan de los poros centenares de chispas que nos obligan a vivir en pelotas. Hasta que el día menos pensado, la mujer que nos electriza intensifica tanto sus descargas sexuales, que termina por electrocutarnos en un espasmo, lleno de interrupciones y de cortocircuitos.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Зоя Бідило