Один

Я  є  один,  й  не  вітер  в  полі,
я  не  боюсь,  я  вільний  птах,
люблю  цей  світ,  шаную  шлях,
де  йду  тихенько  й  мимохіть,
я  бачу  друга,  бачу  його  серце,
там  болі  дикої  відерце,
що  так  хотілося  б  забрать,
і  нову  душу  йому  дать,
щоб  він  зумів  зі  мною  в  небесах,
так  легко  вільним  птахом  політать.

 
Я  одинокий,  самотній  вовк,
брожу  я  дикими  лісами,
забутими  давно  людьми  дворами,
тобіж  для  них  я  всіх  дивак,
й  мене  не  нітить  це  ніяк,
бо  жив  той  дух  передусім  в  мені,
що  відділя  від  миру  світського  тварину,
та  він  же  ж  і  створив  в  мені  людину,
і  він  рахує  день  за  днину.

Я  бачу  друга,  бачу  його  очі,
він  бродить  стомлено  дворами,
людська  молва  полонить  йому  голову  сітками,
і  так  хотілося  б  ту  сітку  із  голови  його  дістать,
гострючим  зубом  перервать,
і  волю  вовчу  по  степам,
йому  по  дружньому  віддать.

Я  є  один  і  не  турбує,
що  за  спиной  юрба  чатує,
щось  каже,  кличе,  белькотить,
ох,  мій  лик  безбожний,
та  в  очі  бога  все  глядить.

Я  хочу  бачить  світ  цей  прямо,
нема  бажання  зиркать  знизу  вверх,
туди  де  боги  засідають,
так  вправно  долю  заправляють,
і  змушують  коритись  владі  їх  повік.

Я  є  один,  я  одинокий  вовк,
нема  снаги  до  боротьби  сліпої,
за  крихточки  хвали  скупої,
й  ніколи  не  пристать  мені  до  логова  богів,
і  бути  завжди  вільним  птахом,
а  птаху  тільки  небо  служить  дахом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2022
автор: Римма Іляшенко