Він хотів, щоб мене не було...
Під цим сонцем... під небом... у світі!
Він не сіє добро... лише зло!..
Він стирає мій край заповітний!
Він хотів, щоб мене не було...
Щоб не бачила синього неба!
Він розвіяв під серцем тепло,
лише страху насипав під ребра!..
Він хотів, щоб мене не було...
У садочку, де пташки, де квіти!..
Щоби щастя мене обійшло!
В зірочки не змогла би злетіти...
Він хотів, щоб мене не було...
Щоб степи не вкривала піснями!..
Він кривавим зробив джерело!
Від містечка залишив лиш ями...
В нім звичайний прокинувся біс!
Він ненавидить все, що від раю...
Сміх дитячий він з мріями зніс!
Де пройшов – навкруги все згорає...
Люд піднявся очистить свій край!..
Поки зовсім від горя не смеркло...
- Знов казковий тут стелиться рай!..
А всі біси трикляті – у пеклі!
* * *
Він хотів, щоб мене не було...
Він палив моє небо безкрає!
Думав, зламане зовсім крило!
Та душа моя - в мріях... літає...
20.08.2022 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Любов Вишневецька