Кожна цеглина, чуєш? – частина мене.
Кожний будинок – я, і ціле місто – я.
Кара небесна (бійся!) не омине,
Стане тобі бетоном наша земля.
Я розпадаюсь на вибиті шибки, скло,
Зламані тротуари, стіни, кістки.
Все, чим була я, і все, що мною було,
Армія зла розгепала на скалки.
Дім відібрала, тишу, Інгул і Буг,
Усмішку, мову, ранків сріблястих спів.
Серце вмирає в грудях кожну добу,
Люди вмирають в місті. Ти їх убив.
Пекло підземне – підсумок нетривкий.
Вірю лише в родючий наш чорнозем.
Виросте рапс чи глід з твоєї руки,
Якщо собака в полі не відгризе.
21-22.03.2022
#вірші_війни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Ольга Сквірська