Опалі яблука в нескошеній траві
Відлунням смутку і журби рясніють.
Опалі яблука… Тінь пустки у дворі…
Серпнева благість Спаса багряніє.
Десь зовсім поряд чути в небі грім,
Але на дощ – ні хмари,ні росиці.
Лиш вікна хати поглядом пустим
Вдивляються у присмерку зіниці.
Обійстя спить в обіймах самоти
І снить собі веселий гамір в домі.
А за обійстям множаться хрести,
Де вічний спокій мають невідомі…
Хай будуть сни його про вир весни,
Яка грозою радості омиє.
Весни,що геть розчинить слід війни,
Лиш пам’яті людської не розмиє.
Бо має бути щедрий урожай
Плодів медвяних і п’янких незвично.
З них переможний весняний розмай
В кров увійде і лишиться навічно.
Опалі яблука в нескошеній траві
Розірваним намистом червоніють.
Опалі яблука в принишклому дворі,
А в небі серпня Спас уже зоріє…
17.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Вадим Димофф