Твій розум і ти – то наше Саргасове Море,
Лондон круг тебе обвився десятком років,
І осяйні кораблі залишали по праву тобі те чи інше:
Задуми, давні чутки, залишки втрачених смислів,
Дивні полеміки мудрих і речі, що втратили вартість.
Великі уми зустрічали тебе – коли іншу шукали.
Ти була завжди на другому місці. Трагічно?
Ні, ти вважала що так і належало бути:
Невидатний чоловік, все тупішає й любить безмірно,
У посереднього – менше думок рік за роком.
О, ти терпляча, Я бачив, ти здатна сидіти
Годинами, мабуть, витаючи в хмарах.
І зараз ти платиш. Так, ти за все заплатила сповна.
Ти особистість цікава, і той, хто приходить до тебе,
Із дивовижним здобутком відправиться геть:
Цінний улов; якась незвичайна порада;
Факт, що нічого не важить, і байка про двох,
Зміст мандрагор або щось таке інше,
Здатне згодитися і ні на що не придатне,
Те, що не впишеться в дійсність, не стане реальним,
Що не зітчеться ніколи із прядива днів:
Тьмяна даремна чудова старинна робота;
Парфуми, божки і затійливі фрески,
Твоє надбання, твої сенси величні, і все ж
У всіх цих принесених морем скарбів із минущого хламу,
У дивному лісі зіпсутих водою і нових барвистих речей:
В повільнім потоці мінливого світла і тіні,
Немає! Немає нічого! В частині чи в цілому,
Немає нічого твого особисто.
Але це є ти.
[b]Ezra Pound PORTRAIT D'UNE FEMME[/b]
Your mind and you are our Sargasso Sea,
London has swept about you this score years
And bright ships left you this or that in fee:
Ideas, old gossip, oddments of all things,
Strange spars of knowledge and dimmed wares of price.
Great minds have sought you — lacking someone else.
You have been second always. Tragical?
No. You preferred it to the usual thing:
One dull man, dulling and uxorious,
One average mind — with one thought less, each year.
Oh, you are patient, I have seen you sit
Hours, where something might have floated up.
now you pay one. Yes, you richly pay.
You are a person of some interest, one comes to you
And takes strange gain away:
Trophies fished up; some curious suggestion;
Fact that leads nowhere; and a tale for two,
Pregnant with mandrakes, or with something else
That might prove useful and yet never proves,
That never fits a corner or shows use,
Or finds its hour upon the loom of days:
The tarnished, gaudy, wonderful old work;
Idols and ambergris and rare inlays,
These are your riches, your great store; and yet
For all this sea-hoard of deciduous things,
Strange woods half sodden, and new brighter stuff:
In the slow float of differing light and deep,
No! there is nothing! In the whole and all,
Nothing that's quite your own.
Yet this is you.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2022
автор: Зоя Бідило