На вервичці зоряних молитв
Зустрічаю схід сонця у вікні.
Ллється ніжна музика у ритм
Слово боже будить мене у сні.
Ще той не вродився на землі,
Щоб всім людям догодив, як треба.
Що посію ,те зберу з ріллі
Дякую Богу, за плоди з неба.
Ніколи не стаю в перший ряд
А завжди скраю юрби -остання.
До Бога обрана в перший ряд
Щоб чути його голос вітання.
По божій волі йду до вершин
Не маю медалей, високих звань.
Крок за кроком іду із низин
туди ,де сходить сонечко світань.
Там немає заметіль зими,
В тім раю білий ангел витає .
Є пречисте небо без війни
І пташка пісню душі співає.
А Хто шукає в житті Бога
І той віднайде мир та спокій.
До нього найближча дорога
Він відкриє путь -світи широкі.
Скільки сонця в душі поета?
гармонії, ніжності , любові.
Він надихає інших до злету?
Осяює сонцем путь для долі.
Господь дав життя все, що треба-
Увінчав коси лавровим вінцем .
Щоб читала вірші для тебе
і ти зростав дужим пагінцем.
На вервичці зоряних молитв
Я відчуваю блаженство неба.
Б'ється моє серце у такт в ритм
Несу шматочок щастя для тебе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2022
автор: Чайківчанка