Ми все життя ішли до чогось.
Якась мета у нас була.
І відмовлялися від чогось,
Щоб в нас заначка десь була.
На чорний день все відкладали.
Ми всі чекали так його.
Одні-плаття не одягали,
У інших-тускло серебро.
Коли кришталь , фарфор у шафці ,
А в тебе- тріснута тарілка.
Вино з весілля в гарній пляшці,
А на столі -проста горілка.
Усе життя без романтизму,
Ніде не був , ніде не їздив.
Чужому заздрив ти туризму,
Старий велосипед заїздив.
Ну а робота?-Жити треба,
Тому й ходив , без іскри в серці.
Усе чекав я мани з неба ,
А у душі , закриті дверці.
Той чорний день все виглядали.
І так плили усі роки.
Хоча всі дні , які минали ,
Насправді чорними були.
Бо день ясний , від нас залежить,
Як схочеш , так і проживеш.
Твоє життя , тобі належить.
Те , що посієш , те й пожнеш.
Живи сьогодні , вір в майбутнє.
Смакуй життя , цінуй цю мить.
Як чорне у тобі відсутнє ,
То і попереду- блакить.
14.04.2022р.
Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Степан Олександр