Скаженіє вітер в чистім полі,
Пролітають весни та літа.
Все чекаєш кращої ти долі
А навколо сум та пустота.
Ти немов тополя окрай поля,
Взимку, в весну, влітку, восени.
Скривдила нізащо тебе доля,
Обійшли увагою сини.
А тепер одна, в холодній хаті…
Дощ дрібний у вікна шелестить.
Бо забули діти рідну матір…
Та нехай за те, їм Бог простить.
Хоч твоє життя – широке поле,
Стільки пережито різних лих…
Просиш - обдаруй щаслива доле
Немічних, убогих та малих.
Губить лист зажурена тополя,
Осипає, мов калина цвіт.
І летить твоя жіноча доля,
Ген, за журавлиним клином вслід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2022
автор: Сідий