ПІДНІМАЙ СВОЮ РАТЬ



Крім  прозорого  вітру  та  синіх  небес,
На  полях  жовті  стерня  і  жайворів  зграї,
Не  потрібно  мені  ні  багатств,  ні  чудес,
Тільки  спокій  і  мир  у  батьківському  краї.

Україна  під  грозами  плаче  і,  дощ
Багряніє  від  спалахів…  Броні  пожовклі.
Під  ногами  розвалини  вулиць  і  площ,
Та  уламки  будинків  від  гаубиць  орків.

Розпорошені  танки  у  пеклі  стоять,
До  небес  протяглися  попалені  лика.
Україно  моя,  піднімай  свою  рать,
Що  під  стягом  святим,  дише  духом  великим.

Хто  ще  так,  як  не  я,  наймогутній  із  нас:
Маю  силу  землі,  маю  в  серці  калину,
Бережу  Україну  –  величний  мій  скарб,
Тут  мій  батько  в  саду  закопав  пуповину.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Володимир Чорномор