Моїх мовчань розхитані тини
впираються у землю що є сили,
а Той, вгорі, собі рахує дни,
розчісуючи янголятам крила.
І ані-ні на цю нестерпну гать,
що рве здуріло неприступні межі!
О, як мені той біль перекричать,
що йго замкнула у високій вежі?
О, як зійти з поранених хрестів
і на кивот принести слова жертву?
Хитаються тини моїх світів,
не вмію сперти...
29.07.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Леся Геник