Я розбомблена, убита,
Перестала існувати,
Та моя любов може відкрити
В чорній клітці двері з гратами.
Я лишила її на порозі
Свого рідного дому,
Уяви що ти можеш,
Живий! Своєю любов'ю!
Життя одне на вічність
І час назад не йде,
Сонце яскраво світиться
На ніч сховається та знову зійде.
Хто ти? Чи є благородніше щось
Чим бути людиною світла?
Та немає нічого більш моторошного
Чим в майбутньому
не війти брамами
в від Бога з неба місто.
Пробач мене, не мені
Про це тебе навчати,
Ой, не мені!
Було б краще промовчати.
Та лице зла ти, ми всі побачили,
Відчуваєш цю різницю?
Коли, ніби метелику до світла,
Душею до Бога летиться?
Хто читав Біблію, а саме її останню книгу "Об'явлення", пророцтво передане Богом через Івана до людей про наш час, той зрозуміє.
Пророцтво говорить про те, що майбутнє землі це місто від неба від престолу Бога, яке відкриється на землю і гідні жити в цьому місті увійдуть у нього, а всі інші пси, вбивці і так далі, житимуть поза містом.
Кожен робить свій вибір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2022
автор: Іра Задворна