Минули два тисячоліття,
Як біля гирла від Дніпра,
Андрій апостол ніс суцвіття
Від древа, Божого добра.
Він розсипав його насіння,
Щоб крізь віки могло рости.
Хто їх приймав, той мав спасіння,
А як згрішив, казав- прости.
І так росла Христова церква,
Як дивний сад посеред скал.
Чекала Київ , як достигне.
Князь Володимир там зростав.
Вже були люди там хрещені
І будувалися церкви.
З Константинополя священні
Дари привозили туди.
Князь Володимир охрестився,
Бо вибрав віру во Хреста.
І Дух Святий в нього вселився.
Блажений час для нас настав.
Була держава наша славна,
А потім стала-православна.
І Київ центром віри став,
Бо кожен хрещення прийняв.
І почалась нова епоха,
Яка трива до наших днів.
Нас всіх єднає віра в Бога,
Для нас , луна церковний спів.
На грудях хрестик із розп"яттям-
Ознака хрещення твого.
Сприймання Бога усім серцем,
Крок до спасіння нашого.
І ми своїх дітей хрестили,
Єднали Бога і дитя.
Живемо з Богом , з Богом жили
І будем з ним, на все життя!
28.07.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Степан Олександр