Одного дня і я закрию очі
На всі твої поми́лки та гріхи.
І більше не почую як шепочеш -
Відправлюся в незримії світи.
Одного дня, колись – повір – не скоро.
Та все ж готуйся ти до цього, знай!
Моя страшна і вбивча непокора –
Лиш вигадка, написана з страждань.
Мої слова, що ллються мов потоком,
Я поспішаю встигнути віддати
Тобі, щоб потім, ненароком,
Ніхто не зміг їх більше прочитати.
Мої думки, що вже давно прощались
Із головою, і пішли у даль –
Тобою, й лиш тобою ще пишались:
Ти - моя радість і моя печаль.
Одного дня, коли мене не стане –
Спали це все. Спали це все до тла!
Нехай вогонь запраглими вустами
Візьме цю дань за прожите життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Макс Дрозд