Як на сповіді!
Стараюсь стараюсь як до людей
Так от нічого не вмію крім віршів
Та люди кажуть я не людина...
А якби у Вас шановне панство?
Біда??? Якби у Вас?
А я стараюсь мічений
Бути не поміченим
Стараюсь... Та що
Хіба я маю право?
От Одні поважають!
Просто так! Хоч шкода
Я хотів би щось досягти
Якоїсь вершини в творчості
Було б круто!
Але є сумніви Варто чи Не варто?
Як ляже карта?
Як скажуть Великі?
От повага , що таке Повага?
В одних розуміння таке...
В інших інше...
А я тільки я.. В минуле вертаюсь
Там там там було Все
А потім забрали...
Забрала доля...
А я як дурак... Думаю боротись
Я один напевне такий
Ну що ж я знаю поетів не поважають
Бо я просто просто поет...
Мені далеко до комет
Я простий поет...
А все міг мати все колись було...
А потім забули .. Забули...
Так іноді буває...
Ну що ось Вам моя сповідь...
Кому вона треба ??? Усім або нікому?
Я не маю права на кохання?
Воно мені заборонено...
Це просто якийсь абсурд
Всі ждуть цього вірша ?
Або ніхто? Я простий поет
Я поки що простий...
Я родивсь для поезії
І все більше ніхто...
Не ждіть більшого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Ростислав Мельничук