А колись відболить, відгуде, відійде,
Крізь попіл душі зростатиме радість,
Морок пітьми в невідомість гайне,
Залишивши в шухляді хорору повість.
А колись відгуде, відійде, відболить,
В серці шрами полишить на згадку.
Ти і я - ми продовжимо далі жить
Зі страшним і жахливим спадком.
А колись відійде, відболить, відгуде
Остання тривога у кожному місті...
Кажуть, що страх* від нас не піде,
Він постійно буде свідомість гризти.
_____
Мова про ПТСР. Дивилася щемне відео про те, як українці, які на власному досвіді пізнали жахи війни, реагують на гучні звуки, на які раніше не звертали уваги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2022
автор: Яніта Владович