Неначе все,як було і колись,
Та ж літня спека і кричать цикади,
І сонце те ж південне,й неба вись,
Але нема ні спокою,ні правди.
В думках одне:для чого ця війна,
Для чого сльози і така розруха?
Чому країна знищена,сумна,
Це вітер бурю так оцю роздмухав?
І розбудив столітнє зло лихе,
Що причаїлося десь там,де гори й пустка,
А може лиш прикинулось таке,
А потім вирвалось,неначе
Лави згусток
І понеслось...Туди,де неба синь,
Туди,де спокій ,золота пшениця...
Звідки прийшло,туди назад і згинь,
Та не забудь при цьому розкрутиться,
Щоб повернути все назад,у злі краї,
Туди принести горе і розруху,
Де люди-зомбі,люди неживі,
Вони не здатні думати і слухать.
21.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: Руслана Сапронова