***
Покинули місто стрижі,
красиве, травнево-зелене.
Пташині стрімкі віражі
спинили оглушні сирени.
І ніби бракує чогось,
і тиша катує обридла,
і пусткою небо здалось,
війна ніби сонце закрила.
Чи ж досить вам волі, скажіть,
чи в гніздах нагальна потреба?
Мої дорогенькі стрижі,
порадуйте душу із неба.
Почули моління мої,
І душу мою звеселили:
Щебечуть внизу солов’ї,
Стрижі – небеса оживили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Полісянка