А сьогодні я вже не можу.
Давай ніколи? Тебе влаштує?
Шукаю зірку, на тебе схожу,
а ти шукай того, хто цінує.
А ти шукай того, хто згадає,
того, хто підні́ме тебе до небес,
того, хто як ві́зьме - і так не пускає,
як ніби й жити не може без.
Давай ніколи? Чудова дата.
Не знаєш вже, що доля подарує:
дорога у біноклях мутнувата,
немов в тумані знову хтось чаклує.
Немов хтось знову хоче ворожити,
як то було колись давним-давно.
Та все ж потрібно далі якось жити -
таке твоє й моє німе кіно.
Проте сьогодні, дійсно, я не можу,
не можу завтра, й потім сил нема.
Давай ніколи? Це нам допоможе.
Хоча не можемо згубити імена.
__________________________________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Макс Дрозд