Через те, що в цьому світі вже замало
повітря,
через те, що в мені закінчилася уся
палітра,
через те, що кожен ранок то одразу вечір,
через те, що оголені твої стомлені плечі.
А ще тому, що я, напевно, й досі не
змінився,
а ще тому, що я на декілька тижнів
знову запізнився,
а ще тому, що я не дивлюся у твої очі,
а ще тому, що всі думки давно пророчі.
Тому що на небі не лишилося зірок,
тому що светр мій протертий до діро́к,
тому що ти не хочеш більше бачити
крізь пальці,
тому що між правдою й здоровим глуздом
ми скитальці.
Й чому ж ти мовчиш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Макс Дрозд