Розкрию пелюстки думок–
нехай слово гайне
Шукати в міжтрав’ї
духмянь ледь вловиму,
Стриножити вітер
і сонце всміхати руде
Та міряти сажнем
блакить незміриму.
Хай беззастережно
нічних доторкається струн,
Із ангельських арф
здуває пилюку,
Щоб землю скропили
пеани з небесних лагун
Й Усесвіт мені
простягнув ґречно руку.
Та знаю, що слово,
приборкане й майже ручне,
У міру серйозне,
грайливо-збитошне,
Проявить непослух:
подасться у вир під вогнем
В простім камуфляжі,
відклавши святошне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2022
автор: Valentyna_S