Буйні трави.

Упавши  в  трави  серед  поля,
Немов  в  дитинстві  ,  руки  в  різні  боки.
І  небо  синє  і  безмежне  і  глибоке.
І  птах  завмер  ,який  літав  високо.

І  біль  пропав.Затихли  різні  звуки.
Нема  страху,провини,каяття.
Є  навіть  радість,  що  скінчились  муки.
І  тихого  блаженства  відчуття.

Хоча  сяйнула  думка  десь  далеко:
-А  як  донька  ,дружина,  а  війна  ?
Куди  поділася  тривога  ,небезпека?
З  трави  піднявсь  ,нікого  вже  нема...

-Агов!-він  закричав  на  повні  груди,
А  вирвалось  ,  якесь  шипіння.
Із  буйних  трав  іще  піднялись  люди.
Від  несподіванки  в  руках  тремтіння.

Усі  знайомі  ,друзі  ,побратими.
Як  сталось  так..?Про  нас  забули?
Хоча  в  собі  всі  добре  розуміли,
Що  вічним  сном  вони  разом  заснули.

-Ну  що  ж,Братерство  ,  нумо  до  походу.
Шикуйсь!Рівняйсь!  До  неба  кроком  руш!
Ми  полягли  за  волю  для  народу,
Можливо  там,  для  нас  зіграють  Туш!

8.05.2022р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2022
автор: Степан Олександр