Скрипка на столі лежить, сумує,
Вже давно немає скрипаля.
Цю печаль ніяк не угамує,
Все його виглядує здаля.
Ще звучить забута та мелодія,
Що колись господар вигравав.
Це була життя його прилюдія,
Зміст якої він один лиш знав.
Скрипка його слухалась, старалась,
Музика лилась все ж невпопад.
Але скрипка все ще сподівалась,
Сум його - душевний перепад.
І затихла тиша у мовчанні,
Хвилювала музика сумна.
І лежить ця скрипка у мовчанні,
Все чекає свого скрипаля.
Прилетів незвідки раптом вітер,
Ненароком зачепив струну.
І полився власний його витвір,
Всі забули музику сумну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Cнежана