пісня
Верби мої, верби
і сережок дощ –
Ви – у Серця небі,
сльози хоч не хоч...
Ви – дитинства пісня...
тане, наче дим...
Біль душі мій грійся
спомином про дім.
Там, в бузковій сині,
винести я зміг
Незабутні й нині
щастя й дива сміх;
Поле трав і квітів, –
той казковий рай, –
І найкращий в світі
світла небо грай.
Хай ніщо не зрадить
тих безхмарних літ.
Радість не завадить,
шле минуле зліт...
Обійму я, верби,
ваших рук красу.
Запах, ваші весни
я в Душі несу.
31.01.2004г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Променистий менестрель