Як хижий звір він відчуває свою долю,
і непомітно вирушає вдалечінь...
Можливо, відчай, згодом лють прийшли від болю,
Вагання втратив, є лиш неба синь...
Про себе слід кривавий він залишив,
кохав щодня, наснагу не втрачав...
Із почуттів лишилась тільки тиша,
він втратив все, він зорі поглинав...
Він малював, він пестив пензлем небо,
і створював щодня нові дива.
Його душа - невидима, безреба...
Багряну кров лиш випила трава...
2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Каа3003