Повільно вечір думи поглинає,
Ще мить, і ніч постукає в віконце,
Хтось розум і себе втрачає
А нам , творцям луна як сонце...
Немає відчаю за днем пройдешнім,
нема жалю, хоч і від праці втома.
Ми, свідчим, ми карбуєм почуття
на шпальтах пам'яті свідомо...
Хтось не такий, як ми, таке буває,
хтось, також, може в душу зазирнути...
Одна зоря на небі сяє,
наснага є, коли кохаєш,
і, дотик неба можеш ти відчути...
2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Каа3003