Повільно вечір думи поглинає

Повільно  вечір  думи  поглинає,
Ще  мить,  і  ніч  постукає  в  віконце,
Хтось  розум  і  себе  втрачає
А  нам  ,  творцям  луна  як  сонце...

Немає  відчаю  за  днем  пройдешнім,
нема  жалю,  хоч  і  від  праці  втома.
Ми,  свідчим,  ми  карбуєм  почуття
на  шпальтах  пам'яті  свідомо...

Хтось  не  такий,  як  ми,  таке  буває,
хтось,  також,  може  в  душу  зазирнути...
Одна  зоря  на  небі  сяє,
наснага  є,  коли  кохаєш,
і,  дотик  неба  можеш  ти  відчути...
2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Каа3003