Не забути

Ось  на  калині  й  квітне  цвіт,  
А  у  душі  все  лютий,  лютий…
Ніяк  не  здам  собі  я  звіт,
Що  йдуть  щодня  до  Бога  люди.

Ідуть  не  просто,  бо  вже  час,  -
Від  рук,  ракет  і  куль  ворожих!
Їх  більш  не  буде  поміж  нас,
Бо  ду́ші  їх  в  обіймах  Божих.

Там  і  бабуся,  і  вояк,
І  немовля  в  утробі  мами,
Чийсь  тато,  родич,  друг,  свояк,
Чиєсь  дитя,  що  міцно  спало…

Ідуть  рядами  душі  в  рай  -
А  у  живих  все  лютий,  лютий…
В  молитвах:  «Боже,  мир  нам  дай!»  -
Їх  обіцяєм  не  забути.


Зображення:  https://instagram.com/0lga.art?igshid=YmMyMTA2M2Y=.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Тетяна Мерега