Заграй мені на променях теплого сонця,
Хай музикою стане кожна мить життя,
Ясний світе, що зазираєш крізь віконце,
В твоїй душі до нот не зникло ж ще чуття?
Дозволь знову розтанути в ніжних обіймах,
Стати хоч одним ударом твого серцебиття,
Яке ледь чутно буває на запеклих війнах,
Коли душа так прагне, і не прагне забуття.
Світе, хто я? Всього секунда, що тоне у тобі.
Та глянь, над нами вічність руки простягла,
І хоч сьогодні різнобарвні квіти ще в журбі,
Все ж є Любов, що їх і нас в безсмертя зодягла.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Вікторія Воля